«Сьогодні благодать Святого Духа нас тут зібрала..» (стихира Вербної неділі на «Господи взиваю») – такими словами Церква Христова починає прославляти нинішнє свято у богослужбових текстах. І справді з допомогою Божої благодаті Святого Духа ми збираємось у храмах сьогодні, і не без Його допомоги досягли кінця великопостного періоду. Сьогодні ми відзначаємо вхід Господній у Єрусалим. В народі це свято називається вербною неділею.
Вербною неділею це свято називається, тому що у цей день ми освячуємо гілки верби. Вона освячується у нас, тому що більше за інші дерева схожа на пальму, яку стелили іудеї Спасителю під ноги під час входу його у Єрусалим. Варто, також, пояснити значення іншої назви цього свята. Воно називається входом Господнім у Єрусалим, оскільки, як розповідає нам Священне Писання (Мф. 21:1-11; Мк. 11:1-11; Лк. 19:29-44; Ін. 12:12-19), у цей день Господь Ісус Христос торжественно в’їхав у Єрусалим на осляті. Назустріч Йому виходить натовп людей, які чули про його дивовижне чудо, про Його натхненні проповіді. Жителі міста кидають під ноги осляти – на знак поваги до Христа, на знак своєї прихильності перед Ним – власний одяг, вони радісно вимахують зеленими гілками фінікових пальм, вони виголошують Йому славослів’я. Його зустрічає велика кількість народу з вигуками: «Осанна». Христа радісно зустрічають як переможця. Кого він переміг? В першу чергу переміг смерть. Він воскресив у передмісті Єрусалиму мертвого чотириденного Лазаря. І весь народ який довідався про цю подію, бажав бачити переможця смерті. Христа зустрічав Єрусалим як Месію. Проте у цьому вході було і багато прообразного і були певні деталі на які варто звернути особливу увагу. На думку Отців Церкви, осля тут – символ євреїв, які перебувають під ярмом закону, а необ’їжджене осля – символ ще не просвічених язичників. Господь же прийшов запанувати і над тими і над іншими.
Можна поглянути на тлумачення святителя Епіфанія Кіпрського щодо цього свята: «Для чого, – запитує святий Епіфаній, – Христос, ходив раніше пішки, а сьогодні і тільки сьогодні сів на тварину? Щоб показати, що Він піднесеться на хрест і прославиться на ньому. Що знаменує «під’яремне осля»? Це означає норовистий настрій вигнаної з раю людини, до якої Христос послав двох учнів, тобто, два Завіту, Старий і Новий. Кого означає осля? Без сумніву, синагогу, яка під тяжким тягарем закону жила і на хребті якої колись сяде Христос. Кого означає осля? Неприборканий язичницький народ, на якого ніхто не сідав, тобто ні закон, ні страх, ні Ангел, ні пророк, ні Писання, але тільки Один Бог Слово».
Це свято втішає кожне християнське серце, однак, не надовго. Адже нам не варто забувати, що наступний тиждень ми переживатимемо останні дні земного життя Спасителя. Тому що тоді, коли одна частина народу кричала: «Осанна!», інша частина, а саме провідники народу, книжники та фарисеї, заздрили славі Ісуса Христа і вже у домі первосвященика Каяфи вирішували, яким чином убити Його. Так, що через декілька днів той самий народ, який сьогодні радісно зустрічав Спасителя, буде кричати: «Нехай буде розіп’ятий!» (Мф. 27: 22). Коли Ісус Христос увійшов до Єрусалиму, все навколо раділо, веселилося, а Христос у цей час заплакав. Сльози текли з Його очей, тому що Він бачив те, чого не бачили люди. Спаситель споглядав не на їхні обличчя, а на їхні душі. Бачив, що цей народ у своїх серцях відкинув Його науку, не хочуть Його такого, яким Він є насправді. Через кілька днів вони Його осудять на Хресну смерть. Часто ми думаємо, що ці події відбулись давно і якби ми були свідками цього, то не вчинили б так як іудейський народ.
Проте, порівнюючи цей далекий час із сьогоднішнім, ми бачимо, що світ і вчинки людей мало чим змінилися у кращу сторону, адже і сьогоднішнє людство не бажає зрозуміти правдивої мети свого життя на землі.
Тому що, і сьогодні Свята Церква, бачачи вічну загибель багатьох християн, кличе голосом, повним благодаті і милосердя до покаяння і виправлення життя. Та, на превеликий жаль, як тоді, так і сьогодні люди не чують заклику Христа і Його Святої Церкви.
Своїми гріхами і беззаконнями, неправдою і нечистотою люди кожен раз зраджують Бога і вимагають Його нових страждань і нового розп’яття. Зібравшись сьогодні у храмах, щоб вірою, серцем і душею зустріти грядущого на смерть Божественного Агнця, пам’ятаймо, що в наших серцях живе «осанна», даймо можливість розвиватися цьому стану на славу Божу і для нашого спасіння. Коли ж нас мучить лють, роздратування, заздрість, зневіра чи туга, – згадаймо, що в Христі наше просвітлення і напоумлення.
Тому, нам потрібно пройти зі смиренням і чистим серцем разом зі Спасителем через ці страшні дні і події, що наближаються, цей Страстний тиждень. Ми повинні страждати разом з Христом під час Його Хресної дороги. Нехай беруть в цьому участь наш розум, наше серце, наша душа, щоб наприкінці цього шляху страждань радісно зустріти Воскреслого Спасителя.
За матеріалами сайту http://www.smk-sobor.org.ua/