Не нам, Господи, не нам, але Імені Твоєму дай славу, заради милости Твоєї і Твоєї правди! (Пс 113:9)
Слави не шукаємо, похвали та нагород також, бо прагнемо наророди на небі. Тому всі грамоти чи відзнаки складувалися роками в скриньку, чи їм просто не придавалося особливого значення. Так наче все згідно заповідям Божим. Але всеж маємо деякі неоднозначні моменти, бо що знає та бачить Бог, не завжди бачать та знають люди.
Якось недавно в нашу адресу поступило зауваження, що раз про наші добрі діла ніхто не знає, то ми, мовляв – бездіяльні, бо раз нема інформації, значить нічого нема, то значить ми нічого не робимо. Почувши подібні слова, стало трохи прикро і сумно на душі, що те, що ми хочемо пристарати для вічності як написано : «А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя…(Від Матвія 6:3).» всеж мусимо виставляти на показ, щоби уникнути якогось засудження від людей. Хіба що можна би оправдатися словами: «Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить.(Від Луки 11:33). Отже ми вирішили з о.Паулем трохи викласти з скриньки для наших парафіян, в надії на те, що це не сприйметься як пошук похвали а послужить для користі та натхнення.
Благодійні акції від нашого Деканату ми організовували регулярно вже багато років, особливо завдячуючи нашому Декану Німецького Деканату, Протопресвітеру о. Паулю Ехінґеру. 
В співпраці з благодійними організаціями Німеччини та «Німецьким Червоним Хрестом». Список відправлених гуманітарних перевезень є довгим та і не всі записувалися, бо це не було нашою метою. Але ось деякі моменти з цієї діяльності Німецького Деканату. Так, наприклад, в 2007-му році було освячено та подаровано в Україну 2 автомобілі швидкої допомоги, на освяченні яких та церемонії дарування був присутній, тоді ще міністр культури та праці, п. Лауман.
А в 2008-му була організована допомога у виді медицинських засобів та передано „Червоному Хресту України“.
Нові протези ніг отримав священик Митроф. Протоієрей отець Іван, настоятель Парафії Св. Арх . Михаїла, с. Глушків, Городенківського р-н., Івано-Франківської обл.
Ще один автомобіль „швидкої допомоги“ був потрібен для вивезення поранених з зони АТО і нам вдалося це організувати в 2015 му.
На протязі минулих років і ще при житті покійного митрополита Андрія, Львівського та Сокальського, співпрацюючи з „Товариством по допомозі Східній Європі“, Німецький Деканат нашої Української церкви сприяв також облаштуванню їдальні для бідних та знедолених при Львівській духовній Академії. Цей факт засвідчується листом ректора академії президенту товариства п. Куберику.
Також ми посприяли в отриманні допомоги для Рівненської духовної семінарії, бо умови життя семінаристів на жаль не з найкращих.
Вартує мабуть зауважити, що коли допомога була отримана то, якимось чином, нас забули згадати в статті про подію, як тих хто безпосередньо сприяв, щоби все це могло відбутися. Можливо тому, що звиклося з тим, що ми не потребували уваги, чи особої подяки. Але завдяки о. Валерію Семанцо, голови Міссіонерського відділу нашої церкви, цей „недолік“ було в якійсь мірі виправлено. Тепер ми, якщо так можна сказати, замість нагороди на Небі, отримали нагороду в виді подяки ось такими словами 🙂
Одна з останніх відправленнь гуманітарної допомоги була в Київ, на прохання о. Валерія Семанцо. Це був одяг для пожежників, великі термоси для гарячих страв, речі медицинської необхідності та багато іншого. Забирав о. Василь Лило також з Києва та ми мали нагоду разом помолитися на Божественній Літургії в Нойсі 7-го травня цього року.
Надіємося що в нас і на далі будуть випадати такі можливості, окрім нашого прямого пастирського обовязку піклування про духовне, сприяти благодійній діяльності та надіємося що це послужить добрим прикладом та дасть нам більше натхнення чинити добро і допомагати один одному.