Свято Богоявлення (Хрещення Господнє)

ХРИСТОС ХРЕЩАЄТЬСЯ! –  В ріці Йордані!

Слово „хрещу” по-грецьки означає „погружаю у воду”. Не можливо зрозуміти сенс і важливість хрещення, не роз’яснивши перш за все символічного значення води, про яке говориться у Старому Завіті. Вода – початок життя. Саме з води, беруть свій початок всі живі істоти. Де немає води, там пустеля.

Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоанн виголошував: „За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрещу вас водою, а Він буде христити вас Духом Святим” (Мк. 1, 7-8).

Тридцять років Ісус Христос жив у Назареті зі Своєю Пречистою Матір’ю, Дівою Марією, і старцем Йосифом. Коли ж Йому виповнилося тридцять років, Він прийшов із Назарета на Йордан, щоб хреститися від Іоанна. Бог відкрив Іоанну, що це не простий чоловік, а Син Божий, через те Іоанн відмовлявся хрестити Ісуса Христа, кажучи Йому: „Мені належить христитися від Тебе; а Ти хочеш, щоб я хрестив Тебе”. Ісус відповів: „Не стримуй! Ми повині виконати все, що повелів Бог”.

„І сталося у ті дні, прийшов Ісус із Назарету Галілейського і хрестився від Іоанна в Йордані. І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Який сходив на Нього, мов голуб. І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє Благовоління”(Мк. 1, 9-11). Про це свідчать всі чотири Євангелія.

Після хрещення Христа хрещення для людей, це не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світу як Христос, Син Божий. („Месія” по-єврейськи – те ж саме, що по-грецьки „Христос”, тобто „Помазанник Божий”). Богоявлення відкрило нам велику Божественну тайну Святої Тройці. Тепер кожен, хто охрещується, стає причасником цієї тайни. Хрещення – це початок відновлення першопочаткового образу Божого в падшій людині. Велика тайна, що звершується в хрещенні, не відразу досягає наш розум. Хрещення робить нас єдиними з Христом, наче б то прививає нас до Нього. Під час хрещення у воді, джерелі нового життя, людина помирає для гріха і воскресає для Бога. Але щоб дійсно набути цей образ, потрібно працювати над собою все життя.

Святитель Іоанн Золотоуст так говорить про це свято: „Чому Богоявленням називається не той день, в який народився Христос, а той, в який Він хрестився? Цей день є той самий, в який Він хрестився і освятив водне єство, Він явив Себе світу. Саме тому в це свято опівночі, всі почерпнувши води, приносять її додому, і зберігають весь рік; і відбувається явне знамення: ця вода у своїй сутності не псується на протязі довгого часу, а залишається свіжою, начебто тільки що взятою з джерела”.

Чому ж цей день називається Богоявленням? Тому, що Христос став відомим для всіх не тоді, коли він народився, а коли Він хрестився. Про це говорить Іоанн Хреститель: „Серед вас стоїть Той, Якого ви не знаєте”(Ін.1, 33). „І я, – говорить він, – не знав Його, але той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим”(Ін.1, 33).

В пам’ять про те, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, в цей день звершується водосвяття: напередодні свята Богоявлення вода освячується в храмах, а в сам день – в річках, або інших місцях, де беруть воду.

ХРЕЩЕНСЬКИЙ СВЯТВЕЧІР.

ВОДОСВЯТТЯ.

Святу Богоявлення передує навечір’я, богослужіння якого схоже з чином навечір’я Різдва (великі царські часи, літургія з вечірньою). В кінці богослужіння звершується перше освячення води. Цей древній обряд християнська традиція тісно пов’язувала з таїнством Євхаристії. Освячена вода, по-грецьки носить назву „АГІАСМА”, тобто „велика святиня”. Водою все омивається і насичується, очищається і зрошується. Але не тільки цим обмежується значення води. Воно і втому, що „Сам Творець всього – Христос – зійшов, як дощ, розлився, як річка, і хрестився в Йордані”.

В день самого свята вода освячується в хрестовидній ополонці – „Йордані”. Біля неї за звичай з льоду роблять хреста висотою до 2 м. Святкову ходу для освячення води на природних водоймах називають „Хресним ходом на Йордан”. Після молитви віруючі омиваються святою водою і беруть її з собою, з вірою в те, що ця вода володіє чудодійною силою.

Чудодійних дій святої води сподобляються лише ті, хто споживає її з живою вірою в обітниці Божі і силу молитви Святої Церкви, ті, які мають чисте і щире бажання змінити життя, покаятися і спастися

Хрещенська вода – це святиня, яка має бути в домі кожного православного християнина. ЇЇ бережно зберігають біля святих ікон. Хрещенська вода, як і Святе Причастя, приймається віруючими тільки натщесерце.

Освячуюча і животворча дія святої води розповсюджується як на тіло і душу людини, так і на всі предмети, які служать для її духовного і тілесного життя. Свята вода гасить полум’я пристрастей. Відганяє злих духів – ось чому окроплюють святою водою домівки і всяку річ, яку освячують.

Таку силу вода отримує через молитовне призивання на неї Божого благословення.

В день перед святом Богоявлення церквою встановлено піст. Подають до столу пісні страви — рибу, вареники з капустою на пісному тісті, гречані млинці, кутю. Через це в народі називають цей день перед святом – «другим святим вечором» або «голодна кутя».

Народні традиції

В народі існує багато видуманих речей та забобонів, як добрих так і недобрих. Наприклад: «вважається, що вода, освячена в надвечір’я Богоявлення, ще святіша, ніж з Водохрестя, і вона не псується.» – таке вірування є безпідставним, бо святість води не залежить від того, ввечері чи на другий день, чи навіть через декілька днів її освятили. День святкування є умовним та освячення здійснюється не календарним фактом, а молитвою.

За народними повір’ями, у цей день, наприклад: «треба засвітити рано лампу, щоб кури добре неслися». – це не стосується жодним чином свята. Паління «дідуха» набуло хоч і не поганого, але свого роду магічного значення: «Попіл із дідуха розвівали на городі, щоб був добрий врожай». «Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити» – ворожити не можна ні в якому разі, «а дітям – щедрувати» – а ось щедрувати — це є доброю традицією, якщо щедрівки несуть звістку про саме свято Богоявлення / Хрещення.

Доброю традицією є також вечеря з молитвою, коли господар молиться разом з усією родиною. А ось коли після вечері — залишки куті віддають курям, щоб добре неслися – це вже повір’я та відноситься до народних забобонів.

Українці завжди були уважними до прикмет, пов’язаних з прогнозами погоди, як наприклад «Сильна хуртовина цього дня віщує гарний врожай». Це також є лише прикметами, які не мають нічого спільного зі святом Хрещення Господнього.

У цей вечір та в самий день Хрещення Господнього, коли Христос прийняв Хрещення від рук Івана Хрестителя в річці Йордан, згадаймо про саму суть свята – коли Бог Син показав нам шлях до спасіння своїм смиренним прикладом через присвячення себе Богу Отцю, голос якого було чути та Дух Святий зійшов у виді голуба, явився Бог в Трійці: Отець, Син і Святий дух — тому і називається це Богоявленням.

«І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана христився в Йордані.І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Від Марка 1:9-11)

Підготовлено за матеріалами сайту: http://www.archangel.kiev.ua