18 квітня 2025
Пасхальне послання Митрополита Українського та Архієпископа Кельнського
до преосвященних архіпастирів, боголюбивих пастирів і всіх вірних
Української Православної Церкви – Українського / Київського Патріархату за кордоном
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі у Христі архіпастирі, пастирі, брати й сестри, українці в усьому світі!
Світло Христового Воскресіння знову засяяло над світом, розганяючи темряву гріха, розпачу і смерті. Пасха Господня — це не просто спомин минулого, не символ, не гарне слово. Це — Життя. Сила, яка воскрешає душу, тіло і народ. Христос воскрес не для обряду, а для спасіння. І воскресне кожен, хто живе у Христі — за Його Словом, згідно Його волі.
Бо не слова, але діла віри дають життя: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи, увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого» (Мт. 7:21). І ще: «І тоді Я їм скажу: Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мт. 7:23). Тільки живий зв’язок із Христом, Який віддав Себе ради нас, грішників, має силу воскресити до життя вічного: «Він був поранений за гріхи наші, мучений за провини наші. Кара, що нас спасла, була на Ньому, і Його ранами ми зцілилися» (Іс. 53:5).
Віра не в конфесію, не в структуру, не у форму, а у Христа — Спасителя світу — ось істинна дорога. Бо сказано: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, той навіть якщо помре — житиме» (Ів. 11:25). А притча про десять дів (Мт. 25:1–13) навчає нас бути готовими: не формально, а внутрішньо, з лампадами, наповненими єлеєм віри та добрих діл.
Блаженства Христові — це дороговказ для кожного християнина: «Блаженні милостиві — бо вони помилувані будуть. Блаженні миротворці — бо вони синами Божими стануть. Блаженні ті, хто голодує і спраглий правди — бо вони наситяться» (Мт. 5). Тому втішаємо вас, хто терпите, хто плачете, хто зранені, але вірні: ваша скорбота не є марною.
Сьогодні особливо молимося за Україну — зранену, але нескорену. Наш народ, який страждає від війни, від втрат, від розп’яття неправдою та ненавистю. Але «немає більшої любові над ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх» (Ів. 15:13). Кожен, хто віддав життя за ближніх, хто загинув за правду, за свободу — у Христі воскресне. «Праведник, навіть коли вмре, буде в спокої… Його душа у Божих руках» (Прем. Сол. 3:1).
Наша Церква в Німеччині вже понад 30 років служить українцям у розсіянні. Особливо зараз, з початком війни, ми намагаємося бути духовним прихистком, свідками воскреслого Христа.
Але Церква Христова — не будівля і не титул. «Бо де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє — там Я серед них» (Мт. 18:20). Христос серед нас, коли ми з любов’ю служимо, навіть якщо хтось вважає нас «неканонічними». Ті, хто зводять поділи і гоніння на інших у Церкві — розпинають Христа знову. Бо «Царство Моє не від світу цього» (Ів. 18:36), і не людські амбіції будують Його.
Цього року християнський світ святкує 1700-річчя Першого Вселенського Собору — того, на якому був прийнятий Символ віри. В єдності того Собору був початок миру між Церквами. Сьогодні ми роз’єднані. І тому маємо вернутися до першої любові, до єдності у Христі.
Звертаюся до всіх архіпастирів і пастирів Церкви Христової:
Згадаймо, для чого ми покликані. Не для влади, не для панування, а щоб пасти стадо Христове з любов’ю (1 Пт. 5:2–3). «Жниво велике, а робітників мало» (Лк. 10:2). Не будьмо тими працівниками, що вбивають посланців Господаря (Мт. 21:33–41), але тими, хто служить вірно. Бо «коли ви не милосердні, то й Отець ваш Небесний не простить вам» (Мр. 11:26).
Закликаю до миру і єдності: Церкви, архієреїв, духовенство, вірян.
Бо лише разом ми можемо зберегти єдність українського народу, здобути перемогу і встановити справедливий мир. Христос воскрес — і ми воскреснемо з Ним.
З молитвою за кожного з вас, з вірою у силу воскреслого Христа, з надією на Царство Боже,
+ ВОЛОДИМИР
Митрополит Український та Архієпископ Кельнський
Предстоятель Української Православної Церкви – Українського / Київського Патріархату за кордоном
