Канонічний статус Української Київської Православної Церкви в Німеччині та Європі і Митрополита Володимира (Чайки)

Ця сторінка містить офіційне роз’яснення щодо історичного підґрунтя, канонічного статусу та правочинності ієрархії Української Київської Православної Церкви в Німеччині та Європі (УКПЦ).

1. Історична спадкоємність: Від Митрополії до Деканату

Українська Київська Православна Церква в Європі є прямою спадкоємицею структур, заснованих на початку 1990-х років. Історичним фундаментом нашої юрисдикції є рішення Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка), який глибоко розумів потреби української діаспори. Саме він надав Томос про автономію Митрополії Західної Європи, закарбувавши канонічну необхідність самокерованої структури як місії для українців за кордоном.

Наприкінці 1990-х років, після трагічної смерті Патріарха Володимира перший очільник місії був відсторонений і разом з усім єпископатом відійшов від Київського Патріархату. Митрополія Західної Європи та Канади була переведена в статус  «Німецького деканату».

Сучасний розвиток Церкви нерозривно пов’язаний з працею о. Володимира (Чайки). З 2003 року він ніс служіння як настоятель парафії в Кельні, з 2010 року виконував обов’язки заступника декана, а у 2019–2021 роках офіційно обіймав посаду Декана Європи та Німецького деканату, зберігаючи його офіційний юридичний статус у ФРН.

2. Канонічна криза та відновлення автономії (2019–2021 рр.)

У 2019 році після надання Томосу про автокефалію Православній Церкві України (ПЦУ), українська діаспора опинилася в складній ситуації. Структури ПЦУ не мали права створювати парафії в Європі. Водночас спроба колишнього патріарха Філарета відновити ліквідовану УПЦ КП (посилаючись на необхідність опіки над діаспорою) зазнала канонічного краху.

Після того як ПЦУ остаточно відправила Філарета на спокій та наклала заборони на його єпископат, він втратив свій легітимний канонічний статус, поновлений Вселенським Патріархатом у 2018 році. Для європейських парафій подальше перебування під керівництвом ізольованої та неканонічної структури стало юридично і практично неможливим. Паства опинилася під загрозою повної духовної ізоляції.

Діючи на підставі найвищого церковного принципу Ікономії (Oikonomia) та керуючись 34-м Апостольським правилом, 21 січня 2021 року Загальні збори Німецького деканату ухвалили рішення про розрив з нелегітимними структурами в Києві та перехід на засади повної канонічної автономії. Це рішення зберегло юридичний статус організації у ФРН та де-факто відновило первісне бачення Патріарха Володимира (Романюка). Стосунки з почесним патріархом Філаретом на спокої та його поминання на літургіях здійснювалося з того моменту винятково з поваги як до колишнього очільника УПЦ КП.

3. Установчий Собор 2024 року, відновлення ієрархії та повернення до статусу митрополії.

10–11 травня 2024 року в Німеччині відбувся Установчий Собор Української Київської Православної Церкви. Собор констатував повну канонічну незалежність Церкви та нагальну пастирську необхідність відновлення повноцінної ієрархії.

З дотриманням вимог православного канонічного права та збереженням безперервного апостольського наступництва, Предстоятелем Церкви було обрано та висвячено Митрополита Володимира (Чайку).

4. Юридична нікчемність заяв третіх сторін

УКПЦ в Німеччині та Європі офіційно наголошує, що з 21 січня 2021 року є повністю самокерованою та не підпорядковується жодному зовнішньому церковному центру.

З огляду на це:

• Будь-які рішення, “укази” чи “заборони у служінні”, видані після січня 2021 року від імені колишнього синоду УПЦ КП під керівництвом Філарета стосовно Митрополита Володимира (Чайки) чи духовенства УКПЦ, є канонічно нікчемними, юридично недійсними та не мають жодної сили. Очільник, який втратив легітимний статус, не має канонічного права накладати заборони на духовенство незалежної юрисдикції.
• Спроби маргіналізації УКПЦ з боку проросійських медіа-ресурсів (таких як СПЖ) є елементами інформаційної пропаганди та не відображають реального еклезіологічного та правового статусу Церкви.

Коротке резюме (Summary)

Митрополит Володимир (Чайка) є законним, чинним та легітимним Першоієрархом самокерованої Української Київської Православної Церкви в Німеччині та Європі. Його статус спирається на рішення Установчого Собору 2024 року, апостольське наступництво та історичний Томос про автономію, наданий діаспорі ще Патріархом Володимиром (Романюком). Рішення ліквідованих київських структур (УПЦ КП) про нібито накладені “заборони” є канонічно нікчемними. УКПЦ діє виключно в інтересах духовного спасіння українського народу в еміграції, керуючись Євангелієм, канонами православної Церкви та законами Федеративної Республіки Німеччина.